шви для плитки
Клас зносостійкості плитки (PEI)
Керамічну плитку класифікують не за ударостійкістю, як часто помилково вважають, а за зносостійкістю глазурі — показник PEI. Визначають лабораторно: поверхню випробовують абразивним колесом і фіксують, після скількох тисяч обертів з’являються перші пошкодження. Всього існує п’ять класів.
PEI I — найнижчий рівень навантаження, для ходьби босоніж або в м’якому взутті: спальні, ванні без активного проходу.
PEI II — трохи вищий запас міцності, для приміщень з помірним рухом у домашньому взутті: спальні, кабінети.
PEI III — найпоширеніший клас для житла, витримує середню інтенсивність ходіння у вуличному взутті: кухня, коридор, вітальня, невеликий офіс.
PEI IV — підвищена стійкість до стирання й абразивних частинок: передпокої, сходи, кав’ярні, невеликі магазини.
PEI V — максимальна зносостійкість для дуже інтенсивного потоку людей: торгові центри, аеропорти, вокзали.
Крім PEI, на упаковці вказують вологопоглинання (I — 0–3%, IIa — 3–6%, IIb — 6–10%, III — понад 10%) і хімічну стійкість (A — висока, AA — не піддається хімічному впливу). Це важливо враховувати для вологих чи комерційних приміщень.
Види затирки для швів
Після укладання плитки шви заповнюють спеціальним складом — затиркою. Вона надає облицюванню завершеного вигляду і захищає шви від вологи та забруднень. Основних видів три.
Цементна затирка — класичний і найпоширеніший варіант: суха суміш на основі портландцементу з піском, пігментами й полімерними добавками, яку розводять водою. Переваги — доступна ціна та простота нанесення. Без піску підходить для швів 3–5 мм, з піском — для ширших. Недоліки: з часом темніє, схильна до цвілі у вологих умовах, не еластична, тому можливе розтріскування. Витримує лише короткочасні бризки, тому для басейнів чи зон біля крана не годиться, а через низьку бактерицидність не рекомендована й у зонах, що контактують з їжею.
Епоксидна затирка — двокомпонентний склад зі смоли й затверджувача, які змішують перед роботою. Практично не вбирає вологу, не тьмяніє й не вицвітає роками, стійка до плісняви, хімічно нейтральна і не токсична — оптимальна для кухонних фартухів, ванних, басейнів і зон, що контактують з їжею. Поверхня шва нагадує скло і твердіша за цементну. Недоліки — ціна у 2–3 рази вища та складність нанесення: суміш швидко тужавіє. Для непрофесіоналів є комбінована епоксидно-цементна фуга.
Акрилова (полімерна) затирка — готовий до застосування склад у тюбиках чи відрах, замішування не потрібне. Довго зберігає пластичність, помилки легко виправити навіть згодом. Стійка до вологи, стирання й плям, підходить для приміщень з високою прохідністю, душових і навіть басейнів. За ціною посідає середнє місце між цементною та епоксидною.
Як підібрати ширину шва і колір
Ширина шва залежить від розміру й калібрування плитки: чим більший формат, тим ширший зазвичай потрібен шов. Контрастна затирка підкреслює малюнок укладання, а затирка в тон плитці створює візуально суцільну поверхню. Для плитки під камінь чи дерево обирають сірі або бежеві відтінки. Затирку варто підбирати одразу з плиткою: за пам’яттю повторити відтінок згодом складно.
Як обрати оптимальне поєднання
Для сухих приміщень з невисокою прохідністю достатньо плитки PEI I–III у поєднанні з цементною затиркою — бюджетний і довговічний варіант. Для вологих зон і комерційних приміщень краще поєднувати плитку PEI IV–V з епоксидною або якісною полімерною затиркою. Це продовжує термін служби облицювання, запобігає цвілі в швах і зберігає охайний вигляд поверхні на роки вперед.
About the Author
