Перші зразки керамічної плитки були знайдені в Межиріччя Тигра та Євфрату. На думку дослідників перша плитка за розмірами та формою нагадувала мозаїку, яка у другому та третьому тисячолітті до нашої ери використовувалася для оздоблення храмів та палаців знаті. Однак від мозаїки така плитка відрізнялася цілісним малюнком, зображеним на кожній плитці. По товщині вона була трохи тонша за невелику цеглу. На лицьову сторону плитки наносився орнамент у вигляді візерунків різної форми. Сучасна плитка у східному стилі успадкувала чимало спільних з плиткою Межиріччя тенденцій у виготовленні орнаменту, проте значення більшості символів безповоротно втрачено.
Довгий час оздоблення у вавилонських храмах та палацах виконувалося вкритою глазур’ю цеглою — попередником керамічної плитки. Товщина глазурі на такій цеглі перевищувала 10 міліметрів, що надавало їй надзвичайної міцності. Застосовувалася переважно бірюзова та світло-зелена глазур, яка наносилася на малюнок. У Вавилоні популярними були малюнки, що стилізували рослини, тварини, геометричні фігури.
Однак керамічна плитка в тому вигляді, в якому її знаємо ми, з’явилася тільки в епоху Ахеменідів – давньоперської династії, найвідомішим представником якої був Дарій III, вщент розбитий Олександром Македонським. У давньоіранських містах Сузе та Персеполі була знайдена керамічна плитка розміром 15х15 см та товщиною 10 мм. З ІІІ століття до н. е. до VIII століття н. е. монополія виготовлення керамічної плитки належала давньоіранським державам.